Виникнення жартівливих пісень

Виникнення жартівливих пісень відносять до часів формування календарно-обрядової поезії слов’ян. Багатства українських гумористичних і сатиричних пісень складалися впродовж століть і нині продуктивно поповнюються.
Соціальна тканина народної сміхової творчості, як правило, національно забарвлена, що зумовлено не лише мовою, не лише самим предметом зображення, а й своєрідним віддзеркаллям у творах національних особливостей народу, його психіки, художніх традицій – насамперед фольклорних. Національна специфіка гумору історично змінна, рухлива, зумовлюється прогресом світогляду народу та змінами в його історичному житті. На різних етапах історичного життя народу ця змінність виявляється в неоднаковому темпі розвитку сатирично-гумористичних жанрів народної творчості. В умовах феодалізму з властивим йому патріархально замкнутим укладом життя народу і порівняно невисоким рівнем його соціальної свідомості основними об’єктами гумору були негативні явища повсякденного побуту. В часи національно-визвольного руху сміх набирав гострішого соціального спрямування, “вибухового” сатиричного характеру. З розвитком капіталістичних відносин і загостренням соціальних суперечностей в усній народній творчості поглиблюється сатиричний струмінь, збагачується палітра художніх засобів пісень. Таким чином, не залишаючи сфери побутової, морально-психологічної, гумор активніше переходить у сферу політичну, соціальну і стає дошкульним, викривальним, нищівним.

                    Бах і жартівлива музика

Інтерес до музики Баха, видатного німецького композитора, з плином років та століть постійно зростає. Його музика, звернена до розуму і почуттів слухача, приваблює красою, глибиною й довершеністю. Й.  С.  Баху  належить величезна кількість музичних творів: вокально – інструментальних, оркестрових, клавірних, органних.

Не писав він тільки оперну музику.

Серед творів Баха – серйозних, драматичних – є чимало жартівливої музики.

Композитор любив народний гумор, пісню й танець і це відчувається у багатьох його творах.

Яскравим зразком щирого гумору і витонченності є «Скерцо» із Сюїти №2, що виконується флейтою – соло та ансамблем струнних інструментів.

Інструменти – виконавці ніби  «розмовляють – жартують» між собою. Флейта веде розмову, а струнні її підтримують. 

Ми хочемо дослідити, що є джерелом пісенного гумору та з'ясувати, які композитори створювали жартівливу музику.

       

                                                 Привіт!

Ми раді вітати Вас на нашому блозі!
Ми хочемо поділитися з Вами нашими дослідженнями з теми"Як жартує музика"